Ваш запит прийнято.
Очікуйте на дзвінок
від оператора

закрити Запис через улюблений
мессенджер:
Запит відправлено!
Тримай телефон поблизу
та очікуй на дзвінок.
Напишіть свій телефон і ми вам подзвоним:
Відправить
* Натискаючи кнопку, я підтверджую, що ознайомлений з Політикою конфіденційності ** Заявка вважається дійсною, лише після її підтвердження координатором / оператором

СДВГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю): як розпізнати та що робити

Міненко Тетяна Вікторівна

СДВГ — це скорочення від «синдром дефіциту уваги з гіперактивністю», нейророзвитковий стан, який впливає на здатність людини концентруватися, контролювати імпульси й регулювати активність. Часто розвивається у дитинстві, але може залишатися непоміченим до підліткового чи навіть дорослого віку. Це не хвороба в традиційному розумінні, а особливість роботи мозку, яка впливає на поведінку, навчання та соціальні зв’язки.

Діти з СДВГ часто виглядають дуже енергійними, неуважними або «неслухняними», хоча насправді вони не можуть керувати цими реакціями так, як інші. Наприклад, вони можуть щиро старатися бути уважними на уроці, але вже за кілька хвилин їх мозок перемикається на інші подразники. У дорослих СДВГ проявляється як проблеми з організацією, відкладанням справ, імпульсивними рішеннями та труднощами в роботі або особистому житті.

Синдром дефіциту уваги не можна «перерости» чи просто «перевиховати». Це не про брак сили волі — це про інший спосіб сприйняття світу. Вчасна діагностика і підтримка дають змогу людям з цим розладом жити повноцінно і досягати успіхів у навчанні, роботі, стосунках.

СДВГ і шкільне життя: як допомогти дитині адаптуватися?

Одне з найбільших випробувань для дитини з СДВГ — це школа. Заняття тривають довго, треба сидіти, слухати, записувати, відповідати вчасно. Для дитини з порушенням уваги це все може бути надзвичайно складно.
Школа часто стає джерелом стресу, зниження самооцінки, конфліктів з учителями. Важливо пояснити вчителям, що таке СДВГ, надати рекомендації щодо спілкування й організації навчання: короткі інструкції, позитивне підкріплення, більше рухливих перерв, можливість індивідуального темпу.

Дитині важливо відчувати, що вона не гірша, а просто інша. І навчити її справлятися зі своїми особливостями — завдання батьків, психологів і педагогів спільно.

Що таке СДВГ та які причини виявляє сучасна наука?

Часто вважають, що синдром виникає через погане виховання чи надмірне користування гаджетами. Але ні, це результат взаємодії кількох чинників — біологічних, генетичних та середовищних. Вчені досліджують синдром десятиліттями й дійшли висновку, що найбільший вплив мають наступні причини:

  1. Передусім генетика — один з найсильніших факторів. Якщо хтось із батьків або близьких родичів має діагностоване СДВГ, вірогідність у дитини значно вища. Мутації певних генів, що відповідають за регуляцію нейромедіаторів (особливо дофаміну), пов’язані з цим розладом.
  2. Другий важливий чинник — нейробіологічні особливості мозку. У людей виявляються зміни в роботі префронтальної кори — ділянки мозку, що відповідає за планування, увагу, контроль поведінки.

Також варто враховувати вплив довкілля:

  • куріння, вживання алкоголю під час вагітності,
  • ускладнення при пологах,
  • низька вага новонародженого,
  • вплив токсичних речовин (наприклад, свинець),
  • надмірний стрес або нестабільне оточення в дитинстві.

Хоча ці чинники не завжди стають причиною, їх поєднання значно підвищує ризик розвитку розладу.

Що таке СДВГ та його симптоми: як розпізнати тривожні сигнали?

Ознаки розладу можуть бути різними залежно від віку, темпераменту та середовища дитини або дорослого. Але є базові прояви, які групуються у три основні категорії: неуважність, гіперактивність, імпульсивність.

Прояви неуважності:

  • важко зосередитися на деталях, часто робить помилки через неуважність;
  • не слухає, коли до нього звертаються;
  • легко відвертається, забуває доручення;
  • не може довести справу до кінця;
  • часто втрачає речі, навіть важливі.

Прояви гіперактивності:

  • постійно рухається, навіть коли це недоречно;
  • не може спокійно сидіти, смикає руками, ногами;
  • говорить занадто багато, перебиває;
  • постійно змінює види діяльності.

Прояви імпульсивності:

  • не чекає своєї черги;
  • втручається в розмови інших;
  • діє, не подумавши;
  • зриває урок або гру своєю поведінкою.

У підлітків і дорослих ці симптоми стають більш прихованими, але їх наслідки — конфлікти, хронічне запізнення, зниження продуктивності — все ще дуже помітні.

Що таке СДВГ та як правильно його лікують?

Ефективне лікування синдрому потребує індивідуального підбору методів і часто комбінує кілька напрямів. Основна мета — не змінити особистість, а допомогти людині навчитися справлятися з труднощами й реалізовувати свій потенціал.

Зрозумівши, що таке СДВГ, можна виділити основні методи лікування:

  • психотерапія — найчастіше когнітивно-поведінкову терапію, яка допомагає змінити реакції на подразники, покращити самоорганізацію і навчити розв’язувати проблеми;
  • медикаменти — стимулятори (наприклад, метилфенідат) або нестимуляторні препарати (атомоксетин), які нормалізують рівень нейромедіаторів;
  • тренінги для батьків — щоб краще зрозуміти дитину і створити середовище, що підтримує;
  • шкільна підтримка — адаптація навчального процесу, індивідуальні завдання, спокійне спілкування з учителем.

У деяких випадках позитивні зміни можливі навіть без ліків, якщо правильно організовано середовище та робота з психотерапевтом.

Профілактика СДВГ: як зменшити ризик розвитку?

Повністю запобігти розладу неможливо, але можна значно знизити ризики його розвитку або полегшити перебіг. Передусім, це здоров’я матері під час вагітності: правильне харчування, уникання алкоголю, тютюну та стресів. Важливо вести здоровий спосіб життя, проходити планові обстеження та контролювати перебіг вагітності.

Після народження слід забезпечити емоційно стабільне середовище: послідовність у вихованні, режим дня, увага до потреб дитини. Надмірна кількість гаджетів, шум, агресія — все це може негативно вплинути на формування уваги й поведінки.
Також важлива соціальна адаптація: ранній розвиток, навчання комунікації, розвиток емоційного інтелекту, вчасне реагування на труднощі.

Що робити, якщо підозрюєте СДВГ у дитини або дорослого?

Якщо поведінка дитини або ваша власна викликає занепокоєння — звертайтеся до дитячого психолога чи психіатра (для дорослих — до психотерапевта), які спеціалізуються на діагностиці розладу.
Діагностика зазвичай включає бесіду, тестування, спостереження в динаміці, а також оцінку поведінки в кількох середовищах (вдома, у школі). Після підтвердження діагнозу разом із фахівцем складається план підтримки.
СДВГ — це не хвороба, яку треба вилікувати, а особливість розвитку, з якою можна навчитися жити. Головне — не ігноруйте сигнали, звертайтеся по допомогу й не піддавайтеся міфам. Правильна підтримка здатна кардинально змінити долю дитини чи дорослого з синдромом дефіциту уваги.

Раннє втручання, розуміння з боку родини, педагога і суспільства — ось ключі до гармонійного розвитку. І пам’ятайте, що кожна дитина заслуговує на те, щоб її сприймали серйозно.

Чи була корисною
для вас ця інформація?

При відправці повідомлення сталася помилка. Продублюйте його, будь ласка, на пошту адміністратора mc.omegakyiv@gmail.com

4.6 (114 голоси)

Автор статті:

Автор статті:

Міненко Тетяна Вікторівна

Лікар-невропатолог

Потрібна допомога?

Ми Вам зателефонуємо

Лікарі медичного центру Омега‑Київ

На сторінку лікарів Дивитись все
Прокрутити вліво
Прокрутити вправо